Існує кілька способів, якими гігрометри насправді вимірюють рівень вологості в повітрі. Датчики резистивного типу в основному відстежують зміну електричного опору, коли певні матеріали вбирають вологу. Такі пристрої зазвичай дають показання з точністю приблизно 3–5 відсотків відносної вологості. Існують також ємнісні датчики, які аналізують зміни ємності через спеціальні полімерні плівки. Вони зазвичай мають більш високу точність — близько ±2% відносної вологості, і саме їх можна знайти у сучасних смартфонах та інших цифрових пристроях. Проте існують і старомодні психрометри, які використовуються вже протягом тривалого часу. Вони працюють шляхом вимірювання різниці температур між двома термометрами — один обгорнутий зволоженою тканиною, а інший залишається сухим. Ця різниця свідчить про рівень вологості залежно від інтенсивності випаровування. Деякі механічні моделі навіть використовують органічні волокна чи нитки людського волосся, оскільки вони природним чином розширюються та стискаються відповідно до змін вологості. Обираючи гігрометр, людям слід враховувати, який рівень точності їм дійсно потрібен у конкретній ситуації. Наприклад, гігрометри з охолоджувальним дзеркалом забезпечують надзвичайно точні вимірювання з похибкою всього 0,1% відносної вологості, але насправді ніхто не хоче мати такі складні й дорогі моделі вдома, якщо тільки це не лабораторія чи промислове підприємство.
Якість сенсорів відіграє важливу роль у надійності наших вимірювань. Наприклад, аналогові гігрометри, які використовують волосся як чутливий елемент, зазвичай втрачають точність на рівні від 10 до 15 відсотків відносної вологості щороку, якщо їх не калібрувати регулярно. Цифрові ємнісні сенсори набагато краще зберігають свою точність і залишаються стабільними приблизно два або три роки перед тим, як знадобиться обслуговування. Деякі моделі преміум-класу оснащені сучасними MEMS-сенсорами, які автоматично коригуються під час зміни температури, зменшуючи похибку вимірювань приблизно на третину порівняно з базовими пристроями. Останній Звіт про прилади для вимірювання вологості за 2024 рік зазначає ще одну перевагу: промислові ємнісні сенсори значно краще витримують накопичення пилу та хімічні речовини в повітрі, тоді як дешевші резистивні сенсори досить швидко виходять з ладу через це.
Місце розташування датчиків вологості має велике значення для точності вимірювань. Ті, що розміщені занадто близько до вентиляційних отворів або поблизу вікон, часто дають показання з похибкою приблизно на 10–20% через рух повітря та температурні перепади. Врахуйте, що відбувається, коли прямі сонячні промені потрапляють на датчик і підвищують його температуру до 85 градусів за Фаренгейтом — іноді він може показувати приблизно на 5% нижче, ніж реальний рівень вологості в приміщенні, який насправді може становити 50% відносної вологості. Більшість виробників рекомендують розміщувати їх на висоті від чотирьох до шести футів від підлоги, забезпечивши при цьому відстань принаймні десять футів від джерел протягу. Дослідження показали, що спеціальні моделі з компенсацією температури зменшують такі помилки приблизно на дві третини в будинках та офісах, де системи клімат-контролю постійно регулюються.
Що стосується точності, цифрові гігрометри, як правило, перевершують свої аналогові аналоги. Більшість цифрових моделей досить точно вимірюють із похибкою близько 1-2% відносної вологості, тоді як старіші аналогові версії схильні значно більше відхилятися — зазвичай на 5-10%. Чому виникає ця різниця? Справа в тому, що аналогові гігрометри спираються на такі матеріали, як нитки людського волосся або металеві пружини, які розширюються та стискаються в міру зміни рівня вологості. Ці матеріали не можуть назавжди витримувати постійне розтягування та стискання. Цифрові прилади працюють інакше: у них всередині є електронні сенсори, які вимірюють вологість без усіх цих фізичних рухів. Деякі дослідження також показали цікаві результати: приблизно через півроку близько дві третини аналогових гігрометрів вийшли за межі допустимого діапазону ±5%, тоді як майже дев’ять із десяти цифрових приладів продовжували давати надійні покази.
| Функція | Аналогові гігрометри | Цифрові гігрометри | 
|---|---|---|
| Діапазон точності | ±5–10% | ±1–3% | 
| Частота калібрування | Кожні 2–3 місяці | Щорічно або попередньо відкалібровано | 
| Стабільність у навколишньому середовищі | Чутливий до змін температури | Компенсує зміни температури | 
Цифрові гігрометри дають нові покази приблизно кожні 10–15 секунд, що робить їх цілком придатними для місць, де вологість швидко змінюється, наприклад, у лабораторіях із регульованим кліматом, які можна побачити в науково-дослідних центрах або художніх музеях. А от старомодні аналогові пристрої працюють інакше. Їм потрібно близько півгодини, а іноді навіть до години, щоб стабілізуватися після зміни умов довкілля, оскільки їхні компоненти фізично реагують повільніше. У результаті цього часу запізнення люди можуть не помітити проблему, доки не станеться пізно, через що починають виправляти проблеми з вологістю там, де їх насправді немає. Такі помилки можуть мати дуже негативні наслідки для делікатних предметів, які потребують ретельного контролю. Не дивно, що більшість музейних фахівців — за даними останніх опитувань, близько 78 відсотків — перейшли на використання цифрових гігрометрів, щоб захистити цінні колекції від пошкодження.
Цифрові гігрометри бюджетного класу зазвичай коштують від 8 до 15 доларів, але їхні показники можуть значно відрізнятися. За даними незалежних тестів, майже третина цих дешевших моделей (до 20 доларів) вже через шість місяців починає показувати похибку понад 5% відносної вологості. Основні причини? Недостатня екранізація від перешкод або просто дешеві внутрішні компоненти. Коли важлива висока точність — наприклад, для підтримання вологи в сигарах чи зберігання чутливих наукових матеріалів — вартість трохи вище цілком виправдана. Моделі середнього цінового діапазону (від 25 до 50 доларів) зазвичай мають покращені функції, такі як подвійні сенсори та справжні можливості калібрування. Ці поліпшення зменшують похибки вимірювань приблизно на 72% у порівнянні з базовими моделями. Непоганий результат за додаткові десять доларів.
Нові гігрометри теж не завжди є точними. Заводські специфікації часто допускають похибку до ±5% відносної вологості, про що згадується у недавньому звіті NIST за 2022 рік. Проблема з часом погіршується. Коли ці пристрої постійно піддаються перепадам температури та різним завислим у повітрі речовинам, їхня точність зміщується. Музеям потрібен досить суворий контроль — підтримання вологості на рівні приблизно 45–55% ВВ, щоб цінні експонати не пошкоджувалися. У звичайних домашніх умовах комфортним є діапазон від 30 до 50%. Але якщо ніхто регулярно не перевіряє ці прилади, помилкові показання можуть означати ріст невидимої плісняви або надмірне висихання повітря в приміщенні. Будь-яка із цих ситуацій створює проблеми для здоров’я людей і по-різному пошкоджує будівлі.
Метод солі дає простий спосіб перевірити точність гігрометра на рівні приблизно 75% ВВ:
Більшість дешевих гігрометрів, що коштують менше двадцяти доларів, часто надходять безпосередньо з заводу без належного калібрування, через що початкові похибки можуть сягати приблизно ±7% відносної вологості. Деякі недавні дослідження якості повітря в приміщеннях показали також досить тривожні результати. Приблизно дві третини таких побутових пристроїв, які не були належним чином скалібровані, не витримали базових сольових тестів уже після півроку експлуатації. Музеї та лабораторії витрачають чималі кошти, щоб забезпечити точне калібрування свого обладнання шляхом регулярних перевірок фахівцями. Звичайні люди також не повинні цього ігнорувати. Перевірка домашніх гігрометрів принаймні раз на сезон — це логічна практика, особливо якщо планується використовувати зволожувачі або осушувачі на основі їхніх показань. Адже ніхто не хоче марнувати час на боротьбу з проблемами вологості, спричиненими неточними вимірюваннями.
Різні типи гігрометрів відіграють важливу роль залежно від місця їх використання. В побуті ці пристрої підтримують комфортний рівень вологості повітря у діапазоні 40–50% відносної вологості. Лабораторіям потрібні значно точніші прилади, деякі з яких здатні вимірювати вологість з точністю до 1% під час проведення делікатних експериментів. Музеї також мають свої вимоги — тут необхідно підтримувати стабільний рівень вологості приблизно в межах 45–55% відносної вологості, щоб захистити цінні колекції від пошкодження. Гігрометри, призначені для звичайних домогосподарств, зазвичай попереджають про надто високий або низький рівень вологості, оскільки надлишок вологи може пошкодити дерев’яні підлоги та спричинити утворення плісняви. Промислові версії працюють у фоновому режимі, забезпечуючи стабільні умови довкілля для виробничих процесів, які дуже чутливі до змін. Працівники музеїв регулярно користуються спеціальними гігрометрами, які реєструють дані протягом часу, що допомагає їм контролювати екологічні фактори та запобігати постійному пошкодженню цінних історичних експонатів через коливання рівня вологості.
Згідно з останніми даними якості повітря в приміщеннях за 2024 рік, підтримка вологості всередині приміщення на рівні приблизно 45% зменшує розвиток плісняви приблизно на 34% у порівнянні з приміщеннями, де вологість тримається вище 50%. Крім того, такий рівень допомагає полегшити неприємні проблеми, пов’язані з сухим повітрям, такі як запалення синусів і лущення шкіри. Сучасні розумні гігрометри працюють разом із системами опалення та охолодження, автоматично регулюючи клімат. Коли рівень вологості виходить за межі цільового діапазону більш ніж на ±5%, ці пристрої вмикають зволожувач або осушувач уже через 15 секунд. Така швидка реакція запобігає утворенню крапель води на вікнах, що часто трапляється, коли вологість піднімається вище 60%, а також зменшує ризик електростатичних розрядів, які виникають при падінні рівня нижче 30%. Правильне підтримання вологості значно підвищує комфорт перебування в приміщенні та захищає будівлі від довгострокових пошкоджень.
Гігрометри схильні втрачати свою точність з часом. Аналогові зазвичай відхиляються на 3–5 відсотків щороку, тоді як дорогі цифрові датчики втрачають близько 1–2 відсотків щороку. Калібрування за допомогою солі двічі на рік найчастіше дозволяє повернути побутові пристрої до точності ±3 відсотки. Але будьте пильні, згідно з журналом Indoor Climate Journal минулого року, приблизно чверть бюджетних моделей вартістю менше двадцяти доларів просто не проходять калібрування вже після двох років. Коли мова йде про дуже важливі речі, наприклад, правильне зберігання ліків, фахівці галузі загалом рекомендують замінювати ці датчики кожні вісімнадцять–двадцять чотири місяці. І не забувайте інвестувати в калібрувальні набори з можливістю відстеження за стандартами NIST, які коштують від сімдесяти п’яти до двохсот доларів. Вони є обов’язковими для виконання нормативних вимог і забезпечення довіри до отриманих вимірювань.
Який тип гігрометра є найточнішим?
Гігрометри з охолоджувальним дзеркалом є одними з найточніших, з точністю до 0,1% відносної вологості. Однак вони є дорогими і часто використовуються в лабораторіях або промислових умовах.
Як часто потрібно калібрувати цифрові гігрометри?
Цифрові гігрометри зазвичай слід калібрувати кожні один-два роки або згідно з рекомендаціями виробника, особливо якщо вони використовуються в критичних умовах.
Чи можуть дешеві гігрометри бути надійними?
Хоча бюджетні гігрометри можуть бути певною мірою надійними, вони часто мають більш високий рівень похибки порівняно з дорожчими моделями. Використання сольового тесту для калібрування може покращити їхню точність.
Що впливає на показання гігрометра?
Показання гігрометра можуть впливати температура, близькість до вентиляції або сонячного світла, а також деградація сенсора з часом.